Діяльність в дошкільному віці. План icon

Діяльність в дошкільному віці. План

Реклама:



Скачати 207.62 Kb.
НазваДіяльність в дошкільному віці. План
Дата17.06.2013
Розмір207.62 Kb.
ТипДокументи
джерело

Діяльність в дошкільному віці.


План.

  1. Теорії ігрової діяльності дітей зарубіжних і вітчизняних вчених. Теорія В.Виготського.

  2. Гра як провідна діяльність в дошкільному віці.

  3. Загальна характеристика ігрової діяльності.

  4. Зображувальна діяльність в дошкільному віці.

  5. Розвиток елементів учбової та трудової діяльності.




  1. Теорії ігрової діяльності дітей зарубіжних і вітчизняних вчених. Теорія Л. С. Виготського.


Погляди вітчизняних і зарубіжних вчених на процес дитячої гри відрізняються.

Так, В.Виготський, виділяючи гру, як ведучу діяльність старшого дошкільника, вважає, що в грі розвивається психіка дитини та йде відпрацювання засвоєних форм поведінки. За його теорією гра – явище соціальне за своїм походженням та змістом, є історичним утворенням. Грі дітей потрібно навчати.

^ За кордоном гра виконує функції терапії. Основний тезис: „вільна гра” – нічого не пропонувати, не примушувати.

В іграх діти відпрацьовують свої внутрішні конфлікти. Перевага якихось видів гри в діяльності дитини вказує на відреагування, випускання конфліктів.

Чим більше дитина відіграє цю проблему, тим більше вона звільниться. Дорослий не дає виплеснути напруження та поглиблює внутрішній конфлікт, якщо бачить в грі щось непристойне.

Ігрова терапія дитини стала розвиватись не так давно. Одна з перших стала використовувати А.Фрейд (З.Фрейд іноді теж користувався елементами цієї терапії) та М.Клейн.

Робота в ігровій ситуації, де дитині пропонується декілька спеціально відібраних іграшок і педагог – психолог приймає участь в програванні дитиною травматичних епізодів, була названа активною (пізніше дала початок розвитку напряму директивної ігрової терапії).

Поряд з активним паралельно розвивався і пасивний тип, коли дорослий не обмежує дитячу гру, а замість цього просто присутній при ній, знаходячись в одній кімнаті з дитиною (не директивна ігрова терапія).

^ Щоб вирости здоровими, дітям не потрібно вміти читати, їм потрібно вміти грати (Фред Роджерс).


2. Гра як провідна діяльність в дошкільному віці.


Протягом молодшого дошкільного віку на основі сюжетно-відображувальних ігрових дій з предметами розвивається сюжетно-рольова гра. Оскільки центром життя дитини 3-5 років життя залишається дорослий, а провідним мотивом — пізнавальний, сюжетно-рольова гра виступає тією діяльністю, яка дозволяє моделювати доросле життя, освоювати його норми і правила, розкривати причинно-наслідкові зв'язки. Сюжетно-рольова гра стає провідною діяльністю, оскільки створює найсприятливіші умови для розвитку молодшого дошкільника, становлення його особистості, в першу чергу для формування соціальної компетентності як важливої її характеристики.

Удосконалюється мотиваційний компонент ігрової діяльності, в ній реалізуються мотиви, пов'язані із самовираженням, самоствердженням, прагненням бути визнаною іншими, здатністю обходитися власними зусиллями у досягненні мети гри, схильністю до незалежності та ініціативності.

Через змістовий компонент творчих ігор дорослий сприяє виокремленню дитиною молодшого дошкільного віку з життєвого контексту людської діяльності і реальних стосунків як того боку дійсності, на якому базується становлення її особистості. Поступово дитина переходить від відображення в грі послідовності взаємопов'язаних дій до відображення людської взаємодії, оволодіння рольовою поведінкою. В кінці молодшого дошкільного віку сюжети ігор ускладнюються - відбувається прирощення, розширення сюжетної лінії від відображення у грі діяльності сім'ї та дитячого садка до подій найближчого соціального оточення, сюжети стають стійкішими, логічнішими. Зростає кількість учасників гри, з'являються елементи творчої взаємодії, діти спираються не лише на власний досвід та реальне життя, але й на враження від героїв книжок, віртуальних діючих осіб (мультфільмів, відеофільмів).

У процесуальному компоненті творчих ігор дорослий зосереджує увагу на формуванні у дитини уміння називати свої ігрові ролі, розподіляти іграшки відповідно них; сприяє виконанню дитиною обраної ролі та пов'язаних з нею предметних дій та діалогів, які передають ставлення до інших учасників гри; розширює та урізноманітнює рольові дії у відповідності з їх реальною життєвою послідовністю, підтримує наслідування дитиною побутових дій дорослої людини (варить, годує, прасує), допомагає збагачувати ігрові сюжети діями людей знайомих професій (лікар, вихователь, кухар, водій тощо); формує в молодшого дошкільника уміння самостійно складати елементарний план творчої гри, розгортати за ним сюжет, брати на себе певні ролі, якісно їх виконувати (передавати типові та індивідуальні характеристики); підтримує здатність дитини розігрувати різні ролі своєї статі, ставити себе на місце іншої людини, відчувати ідентичні почуття; стимулює процес докладання дитиною вольових зусиль заради реалізації ігрового задуму.

Дорослий спрямовує активність молодших дошкільників на ігрове використання предметів, їх перейменування, використання одних предметів як замінників інших; розвиває здатність дитини самостійно знаходити замінники іграшок з числа запропонованих предметів неігрового призначення; формує уміння добирати для гри предмети не стільки за зовнішньою схожістю, скільки за можливістю певним чином діяти з ними; вправляє в умінні використовувати слово для позначення предметів-замінників та дій з ними; підводить дитину до усвідомлення того, що спільна з іншими діяльність вимагає від кожного учасника виконання певних обов'язків (накладаються ігровою роллю) і надає ряд прав (регулюються взаєминами з товаришами); створює умови для становлення соціальних почуттів - співрадості, співчуття, відчуття своєї причетності до інших; збагачує досвід дитини переживанням радості спілкування з однолітками, молодшими та старшими дітьми; сприяє розпізнаванню дитиною через гру образу-Я своїх чеснот і вад, можливостей, ставлень, здатності до елементарного самовизначення.

Батьки та педагоги приділяють належну увагу контрольно-оцінному компоненту творчих ігор - створюють умови для вправляння дитини у виробленні елементарної самооцінки, аналізі власної діяльності, якостей, вчинків, виборів.

Дорослі залучають дитину до різних видів ігрової діяльності

сюжетно-рольових ігор (дитина поєднує в них ролі активного суб'єкта предметно-практичної, комунікативної та пізнавальної діяльності),

конструктивно-будівельних (навчається умінню розрізняти та правильно використовувати деталі будівельного матеріалу; диференціювати властивості піску, снігу, води; оволодіває здатністю відчувати симетрію та пропорції деталей споруди, вмінню поєднувати кольори; бажанню об'єднуватися для спільних з іншими дій),

ігри-драматизації, інсценівки (збагачують рольове спілкування емоційно забарвленими інтонаціями та невербальними засобами надання виразності ігровому образу; вправляють дошкільника в умінні імітувати рухи людей, тварин, передавати мімікою стан людини, інтонацією - настрій персонажу; вчать способів водіння ляльок типу образних іграшок, настільного театру і театру-рукавички, театру на фланелеграфі);

ігри за правилами - рухливі, хороводні, народні, дидактичні.


Протягом старшого дошкільного віку ускладнюється провідна діяльність дитини - сюжетно-рольова гра. В сюжетно-рольовій грі старший дошкільник програє різноманітні ситуації, пов'язані з людськими відносинами, всю систему своїх дій в цих ситуаціях та систему наслідків цих дій для себе та оточуючих. В сюжетно-рольовій грі дитина спочатку дієво, емоційно, а потім й інтелектуально освоює систему людських відносин.

Суттєвих змін зазнає змістовий компонент ігрової діяльності ускладнюється та урізноманітнюється сюжет гри як її основний стрижень, він все більше наближається до реального життєвого контексту. Структура сюжету удосконалюється за рахунок різних способів творчого сюжетобудування. Розширюється діапазон ігрових ролей.

Вдосконалюється процесуальний компонент сюжетно-рольової гри: зростає здатність дошкільника до самоорганізації, планування ігрових дій, делегування повноважень організатора гри найбільш компетентному учаснику. Формується вміння дошкільника додержуватися встановлених ігрових правил, а також придумування своїх, попереднього їх формулювання та дотримання в ході гри. Через сюжетно-рольову гру дитина усвідомлює, що будь-яка діяльність вимагає від людини виконання певних обоє 'язків та додержання певних прав.

В ході сюжетно-рольової гри в дитини виникає потреба у товаришах, спільниках по грі, без яких вона втрачає сенс. Спілкуючись з однолітками в грі, дошкільник навчається співробітничати, підкорятися, керувати, розподіляти функції, вчиняти справедливо, відчувати себе членом групи, зберігати свої особливості. В ігровій діяльності розвиваються два види взаємовідносин дошкільників - ігрові та реальні (перші відображають відносини по сюжету й ролі, другі це взаємини партнерів, товаришів).

Зазнає суттєвих змін здатність дошкільника до здійснення контрольно-оцінних дій: більш реалістичною, обгрунтованою та розгорнутою стає самооцінка; збагачується досвід нормативно-оцінних дій, виробляється звичка здійснювати якісну характеристику своїх ігрових дій та поведінки; збагачується гама переживань з приводу ігрових досягнень та проявів моральності.

Гра, як провідна діяльність, відіграє визначальну роль в психічному розвитку старшого дошкільника: в ній формуються довільні увага і пам'ять; розвивається розумова діяльність (предмет-замінник, що використовується в грі, стає опорою для розвитку мислення, дитина фантазує з ним, наділяє певними рисами, якостями); відбувається подальше формування уяви (дитина замінює одні предмети іншими, бере на себе різні ролі, створює нові сюжети); вдосконалюється соціальний розвиток (дитина придивляється до поведінки та взаємин дорослих, однолітків, вдосконалює навички спілкування, навчається діяти за правилами); розвиваються почуття (дитина більш тонко диференціює різні почуття, вдосконалює вміння розпізнавати та передавати мімікою основні з них, адекватно реагувати, робити припущення з приводу ймовірних причин); розвивається вольова регуляція поведінки (дитина вправляється в умінні зачекати, утриматися, довести розпочате до кінця, долати труднощі, виявляти наполегливість тощо).

Гра відіграє важливу роль у розвитку мовлення старшого дошкільника. Особливого значення набуває гра для розвитку в старшому дошкільному віці рефлексії - здатності дитини аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви, думки, співвідносити з очікуваннями інших, авторитетних для дитини осіб, та моральними нормами.


3. Загальна характеристика ігрової діяльності.


Складові частини гри:

  • ігрові ролі;

  • ігрові завдання;

  • ігровий сюжет;

  • правила гри;

  • ігрові дії;

У грі дитина приймає деякі ролі. Частіше ці ролі пов’язані з життям дорослих. Роль в сюжетній грі заключається в тому, щоб виконувати обов’язки, які накладаються цією роллю, здійснювати права по відношенню до інших учасників гри. Виконуючи обов’язки, дитина отримує права.

Наприклад: Покупець має право на те, щоб йому відпускали любі іграшки, які є в магазині; щоб до нього зверталися так, як і до інших.

Сюжет гри – відображена дійсність. Чим ширше сфера дійсності, з якою зіштовхуються діти, тим ширше та різноманітніше сюжети ігор.

Тому молодший дошкільник має обмежену кількість сюжетів, а у старшого – сюжети ігор досить різнобічні („сім’я”, „космос” і т. д.).

Деякі сюжети зустрічаються як у молодших, так і у старших дошкільників, але розігруються по-різному.

Для молодших характерно відображення самої дійсності, для середніх – зовнішні соціальні відношення (емоційні моменти, моральні моменти).

Зміст гри – це те, що дитина виділяє як основний момент в діяльності дорослих.

Діти різних вікових груп під час гри з одним і тим же сюжетом вносять в цю гру різний зміст.

Молодші дошкільники багаторазово повторюють одні і ті ж дії з одними і тими ж предметами, відображуючи реальні дії дорослих. Наприклад: граючи в обід, діти ріжуть хліб, варять кашу, миють посуд, при цьому багаторазово повторюючи дії. Однак порізаний хліб та зварену кашу не розкидають на тарілки і не подають лялькам до столу.

В таких іграх ігровий сюжет не планується, а виникає в залежності від того, що дитині попадає під руку. Основна причина конфліктів у молодших дошкільників через володіння предметами.

Поряд з різнобічністю сюжетів зростає час ігор:

3 - 4 рр. – 10-15 хв.

4 - 5 рр. – 40-50 хв.

6 - 7 рр. – від 1 год. до декількох днів

Іноді в цьому віці змістом гри можуть виступати відношення між людьми, але вони обмежені.

^ В середній групі головний зміст – відображення зовнішніх відносин між людьми.

Дії змінюються одне іншим. Дії відбуваються не заради самих дій, а щоб виразити певне відношення до іншої людини, відповідно до обраної ролі. Дії дітей більш звернуті, ніж у молодших.

^ Старший дошкільний вік.

Змістом гри стає підкорення правилам, які витікають із взятої на себе ролі. Діти дуже придираються до виконання правил. Наприклад: лікар так не робить, так не можна.

Тому і конфлікти відбуваються з приводу не вірного виконання правил.

Таким чином, розвиток сюжету, та зміст рольової гри відображують все більш глибоке проникнення дитини в життя, стосуючи дорослих людей.

Фази розвитку гри:

- 3 -5 р відтворення логіки реальних дій

- 5 – 7 р моделювання взаємин та соціальні стосунки.


Види ігор: - рольова;

- режисерська;

- сюжетно-рольова;

- ігри з правилами;

- гра-фантазія.


  1. ^ Зображувальна діяльність в дошкільному віці.


Джерела образотворчої діяльності дитини відносяться до раннього дитинства. До початку дошкільного дитинства дитина, як правило, уже має якийсь (хоча і дуже обмежений) запас графічних образів, що дозволяють їй зображувати окремі предмети.

Уміння впізнавати в малюнку предмет є одним зі стимулів удосконалювання образотворчої діяльності.

Графічна форма, у якій діти зображують предмети, обумовлена насамперед трьома моментами:

  • наявними в розпорядженні дитини графічними образами,

  • зоровим враженням від предмета і

  • рухово-дотиковим досвідом, що здобувається в процесі дії з ним.

Крім того, дитина передає в малюнку не тільки враження від предмета, але і своє розуміння предмету, своє знання про нього.

Так, один маленький хлопчик, що спостерігав, як мати малює жіночу фігуру, наполягав, щоб спершу були намальовані ноги, а потім уже плаття.

Дуже часто, коли дитина малює людину без волосся, вух, тулуба і рук, її «мистецтво» залишається далеко за її пізнаннями. Дитина малює, опускаючи частини і деталі, які їй здаються неважливими.

Характер зображень визначається способом обстеження і тим, що виділяє для себе дитина в процесі обстеження.

Діти, що гладили білку і відзначали її м'якість, пушистість, максимально приділяли увагу зображенню вовни, часто упускаючи багато деталей будови тіла тварини, а діти, які ретельно розглядали опудало звірка, прагнули передати всі, навіть дрібні характерні деталі (наприклад, коготки).

Характерно, що діти здатні впізнавати зображення, зроблені однолітками.

Хоча дитячий малюнок орієнтований на відбиття дійсності, він дуже часто не відповідає тому, що очікує побачити дорослий.

У побудові графічних образів дитина усе більше орієнтується на зорові враження. До цього приводять її, безумовно, дорослі, які, відкидаючи невдалий з їхнього погляду малюнок, пропонують подивитися на предмет.

^ Малювання з натури виникає під впливом спеціального впливу дорослого. Якщо спостерігати за дітьми, що малюють, перед якими поставили предмет, то можна встановити загальну для дошкільників особливість у поведінці: ледь глянувши на предмет, вони продовжують швидко і упевнено малювати на папері. У дитини, як правило, немає потреби в систематичному спостереженні натури, і тому її малювання навіть при наявності натури скоріше можна оцінити як малювання за уявою.

Поступово графічні образи стають усе більше відповідними реальному предмету. Однак дитячому малюванню властива відома тенденція до закріплення звичних графічних образів. За певних умов це перетворює образи в застиглі шаблони. Розповсюдженими шаблонами є зображення будиночків, квітів, дерев і т.п. Подібні шаблони мають дивну живучість - протягом десятиліть вони передаються з покоління в покоління. Засвоюючи шаблон, дитина починає переносити його з малюнка в малюнок, мало піклуючись про його вдосконалювання.

Закріплення графічних образів, перетворення їх у шаблони становлять більшу небезпеку для розвитку дитячого малювання. Якщо не стежити за цим процесом, дитина може так і не навчитися малювати нічого, крім декількох засвоєних їм схем певних предметів. У завдання навчання входить руйнування застиглих шаблонів.

Таким чином, у розвитку дитячого малюнка тенденція до розвитку графічних образів зіштовхується з тенденцією до закріплення цих образів, перетворенню їх у графічні шаблони. Від того, яка із цих тенденцій буде переважати, значною мірою залежить доля дитячого малювання. А це, у свою чергу, визначається головним чином особливостями навчання.

Навчання, засноване на копіюванні готових зразків, сприяє утворенню шаблонів. Навчання, спрямоване на вдосконалювання способів передачі властивостей об'єкта в зображенні, знімає шаблони і удосконалює графічну форму малюнків.

У ході розвитку малювання в дитини з'являється потреба користуватися кольором. При цьому починають проявлятися дві тенденції у використанні кольору. Одна тенденція полягає в тім, що дитина використовує колір довільно, тобто може розфарбовувати предмет або його частини будь-якими фарбами, що часто не відповідають реальному кольору предмета. Так, у намальованих чоловічків одна рука може виявитися червоної, а інша - синьої; окремі пасма волосся на голові можуть бути намальовані різними кольорами. Інша тенденція полягає в тім, що дитина прагне зафарбувати зображуваний предмет відповідно до його дійсного кольору. Тому дитячі малюнки заповнені колірними штампами (трава зелена, дерево із зеленою кроною й коричневим стовбуром, сонце червоне або жовте).

Тільки у зовсім маленьких дітей (двох-трьох років) однакове відношення до фарби будь-якого кольору. Отримавши в руки пензлик і папір, вони мажуть всіма фарбами не перебираючи. Коли дитини запитують, яка найкрасивіша, він відповідає: «Всі гарні». Але вже в три-чотири роки положення речей істотно змінюється.

Характерна риса дитячих малюнків та, що в них діти виражають своє відношення до самого малюнка. Всі «гарне» діти зображують яскравими фарбами, часто з орнаментами. «Некрасиве» малюють темними фарбами, погано виконуючи малюнок. Таким чином, колір і старанність промальовування виражають відношення дитини до змісту малюнка.

Емоційно сприймаючи кольори і воліючи один колір іншому, дитина часто використовує улюблений колір не для передачі реального кольору предмета, а для прикраси зображуваного. Тому діти розфарбовують зображені предмети кольоровими смугами або візерунками, які зовсім не властиві їм.

Образотворча діяльність впливає на розвиток сучасних дітей. Дитина в малюванні переходить від дифузійних (невизначених) графічних образів, що виступають як знаки подібних груп предметів, до властиво зображення конкретного реального предмета.


  1. ^ Розвиток елементів учбової та трудової діяльності.


Навчальна і трудова діяльність у своїх розвинених формах складаються за межами дошкільного віку. Навчальна діяльність є провідною у дітей шкільного віку. Праця - основний вид діяльності дорослих. Для їхнього успішного виконання необхідні такі психічні властивості й здібності, які у дитини дошкільного віку ще не сформувалися.

Підготовка до систематичного навчання і до наступної участі в продуктивній праці - одне з основних завдань виховання і навчання дітей дошкільного віку. Ця підготовка здійснюється головним чином у грі і продуктивних видах діяльності. Свідоме виконання навчальних і трудових дій тільки починає складатися в дошкільному віці.

^ Поява навчальних інтересів і засвоєння навчальних дій. Основна особливість навчальної діяльності та, що її ціль засвоєння нових знань, умінь і навичок, а не одержання зовнішнього результату.

Якщо дитина малює, захоплюючись процесом малювання або прагнучи одержати гарний малюнок, вона зайнята грою або продуктивною діяльністю.

Хоча весь психічний розвиток дитини здійснюється а процесі навчання, передачі досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, більшу частину знань і навичок діти засвоюють, спілкуючись із дорослими, виконуючи їхні вимоги, поради і вказівки, а також в іграх, малюванні, конструюванні, у повсякденному спілкуванні.

^ Навчання на заняттях має важливе значення для первісного оволодіння елементами навчальної діяльності. Оволодіння елементами навчальної діяльності включає:

  • формування пізнавальних інтересів;

  • засвоєння вміння учитися.

Дослідження показують, що інтерес до математики, мови, явищ живої і неживої природи з'являється у дітей, якщо на заняттях їм дають не окремі, розрізнені відомості, а певну систему знань, у якій перед дітьми розкривають основні відношення явищ.

^ Стійкі й розчленовані пізнавальні інтереси створюють у дитини бажання вчитися, постійно одержувати нові знання.

У молодшому й середньому дошкільному віці діти, як правило, приймають навчальні завдання тільки в тому випадку, якщо отримані при цьому знання й навички можуть бути відразу ж використані в грі, малюванні або в іншому виді приваблюючої їхньої діяльності.

Спостереження показують, що протягом всього дошкільного дитинства дидактична гра являється найбільш ефективним засобом засвоєння знань, чим форма прямих навчальних завдань.

У дітей починають складатися навички самоконтролю і самооцінки стосовно виконання навчальних завдань.

В старшому дошкільному віці більшого, ніж на попередніх вікових етапах, значення набуває учіння - організований дорослим та регламентований процес оволодіння дитиною системою наукових знань про природу, культуру, людей, власне «Я».


^ Оволодіння початковими формами трудової діяльності.

Трудова діяльність (мається на увазі продуктивна праця) - це діяльність, спрямована на створення суспільно корисних продуктів — матеріальних і духовних цінностей, необхідних людству. Як по своїм результатам, так і по своїй організації праця є суспільним видом діяльності.

Первісне знайомство із продуктивною працею відбувається у дітей не при виконанні ними трудових завдань, а при спостереженні праці дорослих, через розповіді, слухання книжок, розглядання картинок. Діти відтворюють: трудові дії й взаємини дорослих у своїх іграх і саме таким шляхом одержують уявлення про необхідність праці, її суспільної значимості, її колективний характер.

А виконання таких завдань стає трудовою дією лише за умови, що діти усвідомлюють значимість і обов'язковість одержання цього результату, цілеспрямовано прагнуть до нього.










^ Форми організації дітей

2 – 3 роки

3 – 4 роки

4 – 5 років

5 – 7 років

^ Разом з дорослим

Праця поряд

Спільна праця




Колективно


Види трудових завдань, які дають дітям в умовах дитячого садка, досить різноманітні. Це виконання різних доручень дорослих, виконання обов'язків чергового, догляд за кімнатними рослинами й тваринами, робота на ділянці дитячого садка, виготовлення виробів з паперу, картону, дерева, тканини і т.д. Ці завдання набувають для дітей зміст дійсно трудових, починають виконуватися за допомогою трудових дій тільки у випадках, коли роботу дітей відповідним чином організують і спрямовують дорослі.


^ Конструктивна діяльність.


Конструювання — цілеспрямований процес, у результаті якого виходить певний реальний продукт. Щодо цього конструктивна діяльність подібна з іншими видами продуктивної діяльності (малюванням, ліпленням). У той же час конструювання висуває специфічні вимоги.

Конструктивна діяльність відкриває дитині, що частини предмета взаємозалежні не тільки зовні, але й по внутрішній логіці самого предмета. Якщо предмет високий і має виступаючі частини, то вони повинні бути врівноважені важкою підставою. Так, у крана повинне бути важка підстава - платформа. Колеса будуть стійкіше тримати кран, якщо вони будуть кріпитися якнайдалі друг від друга по краях платформи.

^ Конструктивна діяльність вимагає своїх способів дії, своїх прийомів обстеження й побудови конструкції.

Виділяють наступні типи конструктивної діяльності:

1) конструювання за зразком;

2) конструювання за умовами;

3) конструювання за задумом.

Перший тип конструювання — конструювання за зразком. Дітям пропонують відтворити у своїх будівлях певний предмет, що виступає в ролі зразка. Конструювання за зразком відбувається по-різному. Найпростіший випадок, коли при дітях будують зразок. Дитина бачить процес побудови будиночка, літака, вантажівки або іншого предмета. При цьому вона має можливість добре виділяти деталі, з яких будують зразок.

Другий тип конструктивної діяльності — конструювання за умовами. Цей тип конструювання має свою специфіку: дитина починає будувати конструкцію не на основі зразка, а на основі умов, які висунуті завданнями гри або вихователем.

Конструювання за умовами вимагає від дитини чіткої організації діяльності, воно сприяє розвитку творчості і ініціативи. Наприклад, одержуючи від вихователя завдання спорудити з будівельного матеріалу стенд для дитячих малюнків (при грі у виставку), дитина одночасно одержує завдання підібрати будівельний матеріал таким чином, щоб споруджений з нього стенд відповідав розмірам малюнків, щоб цей стенд був цілком стійкий, а окремі його деталі були красиво підібрані за формою й кольору.

Третій тип конструктивної діяльності — конструювання за задумом. Цього типу конструювання вимагає від дитини ігрова діяльність. Для гри потрібні спорудження не тільки зі спеціального будівельного матеріалу (наприклад, кубиків), але й з будь-яких навколишніх дітей предметів - меблів, дошок, ціпків, парасолів, шматків матерії. Гра часто вимагає створення будівель, якими дитина могла б користуватися сама, особисто. Діти споруджують будинки, у які вони хочуть входити, у яких хочуть розміститися. Вони будують кораблі й баржі, на яких хочуть відправлятися в плавання.

^ Конструювання за зразком, за умовами й за задумом - це не етапи, що послідовно змінюють один одного. Всі типи конструювання перемежовуються залежно від завдання і ситуації. Однак кожний тип конструювання розвиває у дитини специфічні здібності.

Окремо треба назвати аплікацію і ліплення. Це ще два види продуктивної діяльності. Їхнє психологічне значення подібно зі значенням образотворчої й конструктивної діяльності. Завдяки тому що дитина активно зайнята малюванням, конструюванням, ліпленням і аплікацією, у неї розвивається здібність заздалегідь уявляти собі, що повинне бути зроблене, у неї розвивається здібність до планування діяльності.

Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Діяльність в дошкільному віці. План iconОрієнтовний план засідань майстер-класу керівник Горбатова Т. В. «Особливості, завдання та умови виховання звукової культури мовлення у дошкільному віці»
«особливості, завдання та умови виховання звукової культури мовлення у дошкільному віці»

Діяльність в дошкільному віці. План iconПроблеми адаптації шестирічок до навчання
Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень го­товності до школи, або «шкільної зрілості»

Діяльність в дошкільному віці. План iconТема, винесена на самостійне опрацювання
Навчання як засіб розумового виховання. Суть процесу навчання, його своєрідність в дошкільному віці

Діяльність в дошкільному віці. План icon«Космічна подорож» комплексне заняття з дітьми в старшому дошкільному віці. Мета
Мета. Закріпити вміння встановлювати відповідність між кількістю і цифрою; рахунок в межах від 10 до закріпити геометричні фігури,...

Діяльність в дошкільному віці. План iconНого становлення особистості дитини
У дошкільному віці формується навчально-пізнавальна активність. Дитина набуває певного рівня розвитку: особистісного, інтелектуального,...

Діяльність в дошкільному віці. План iconУправління освіти м. Фастів днз №6 «Казка» 30 квітня 2013 року Методичне об’єднання для вихователів-методистів На тему: «Логіко-математична компетенція та її формування у дошкільному віці»
Перегляд заняття з логіко-математичного розвитку на тему «Математична подорож» з дітьми середньої групи

Діяльність в дошкільному віці. План iconРозвиток уяви в дошкільному віці Четвертий рік життя: деталізація і уособлення фантазійних образів
Дослідження О. Є кравцової показали, що самосвідомість, яка з’являється у дитини в період трирічної кризи, дозволяє уяві виділитися...

Діяльність в дошкільному віці. План iconВиникнення передумов розвитку особистості в ранньому віці. План
Заброцький М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003

Діяльність в дошкільному віці. План iconОсновні напрямки діяльності в процесі інформатизації виховної роботи є
Особливо це важливо в підлітковому віці, коли навчальна діяльність перестає бути провідною І вимагає додаткових мотивів. Використання...

Діяльність в дошкільному віці. План iconЗміст Вступ 3 розділ І психологічні аспекти професійного самовизначення та становлення особистості в різному віці 4
Розділ І психологічні аспекти професійного самовизначення та становлення особистості в різному віці 4

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te2.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи